Останній строк

Твір написаний, як повість у 70-х роках минулого століття. Згодом В.Распутін написав драму спеціально для МХАТу, але ставили її й інші театри. Адаптував п'єсу для Рівненського театру, переклав українською мовою, замінивши сибірську говірку на поліську, рівненський письменник Віктор Мазаний. Ініціатором перенесення дії вистави з сибірської глибинки на терени Волинського Полісся став Володимир Петрів.
Цим самим режисер наблизив дію вистави, героїв з їм властивим говором до місцевого глядача. Ще один режисерський засіб використано у виставі - роль головної героїні, вже бабуні, виконує зовсім молода актриса без відповідного гриму та костюму. Драма змушує кожного глядача замислитись над нашими стосунками з рідними, матерями. Тут все про нас, про наше життя, яким воно є. До старенької, помираючої матері приїжджають звідусіль її діти зі своїми сім'ями. У кожного, хто приїхав, свої звички, свої залишені дома проблеми, справи...

Режисер-постановник вистави - лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка, заслужений артист України Володимир Петрів.

Дійові особи та виконавці:
Вона - Галина Цьомик
Старуня - Ніна Ніколаєва (Годунок)
Душа Старуні - Наталія Боярська
Мирониха - Ліна Ізарова
Варвара - Ольга Лозовська
Ілля - Володимир Сніжний, Георгій Морозюк
Люся - Алла Луценко, Марина Кудрявцева
Михайло - Віктор Янчук
Надя - Вікторія Клєщенко-Пилипчук
Степан Харко - Володимир Дьяков
Нінка - Юлія Стрілецька