Події міста

Рівне [Карта]
___
548574

Події


Місто Рівне розташовано на р. Устьє за декілька кілометрів від її впадіння в р. Горинь, яка умовно ділить Рівненщину на низинну (північну) та рівнинно-піднесену (південну) частини. Згідно з «Повістю временних літ», тут жили волиняни — представники одного з найдавніших українських племен, які заселяли територію від Гориню до Західного Бугу. 

Археологічні знахідки свідчать, що на цій території люди жили з часів мідного віку (IV—III ст. до н.е.) та ранньої бронзи (початок II ст. до н.е.). Тут здебільше мешкали племена землеробів і скотарів. Римські знахідки — щит, статуетки I—II ст. доводять, що у місцевого населення були торгівельні зв'язки з римськими провінціями.
 

Історія міста Рівне

Перша відома письмова згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства датована 1283 р.  Цей запис зроблений  латинською мовою у польській хроніці «Рочнік капітульни Краковскі». Однак останні розкопки можуть перетворити Рівне на стародавнє українське місто. Рівне на 250 років старше, стверджують місцеві археологи. Під час останніх досліджень місцеві науковці відшукали будівлі, керамічний посуд, залишки зброї і будівель, датованих 10 століттям. Ці знахідки, як запевняють археологи, здатні перевернути і збагатити історію Рівне. 

Місто стало регулярно фігурувати в історичних джерелах з XV ст. З другої половини XIV століття місто перебувало під владою литовських князів. У 1492 під час правління польського короля і великого князя Казимира Ягеллона місто отримує Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 місто перебувало у власності князів Острозьких. C 1569 м. Рівне переходить від Литви до Польщі. 

У 1667 в результаті Андрусівської угоди Рівне залишається під владою Речі Посполитої. У тому ж році в місті була епідемія чуми, а в 1691 його спустошила сильна пожежа. 

Найстародавніший архітектурний пам'ятник міста Рівне відноситься до XV ст. Це замок князів Любомирських (за прізвищем останніх власників). У 1461 р. Рівне купив волинський князь С. Несвицькій, представник російсько-литовської династії Гедиміновичив. Після його смерті в 1479 р. вдова князя іменувала себе М. Рівненською. Вона побудувала на одному з річкових островів замок і незабаром досягла для свого маєтку Магдебурзького права. Протягом XVI-XVII ст., переходячи з рук в руки, замок перебудовувався. У ньому по черзі княжило декілька родів — Острозьких, Замойських, Конецпольських, Валевських, а з 1723 р. — Любомирських, які відновили замок, перетворивши його в розкішний палац, який більше двох століть був їхньою резиденцією. 

У 1706 в ході російсько-шведської війни місто було захоплено військами Карла XII. 

У середині XVIII ст. С. Любомирський вважався найбагатшою людиною в Польщі і навіть боровся за королівську корону з С.А. Понятовським. Хто знає, як склалася б сучасна карта Центральної Європи, якби він не програв цю боротьбу Станіславу-Августу, при якому Річ Посполита була розділена між Австрією, Прусією і Росією. З 1793 р. Рівне стає повітовим містом Волинського намісництва, а з 1797 р. — губернії. 

У 1837 р. біля палацу Любомирських розпочалося будівництво гімназичного корпусу. У Рівненській гімназії в 1844—1845 рр. працював видатний український історик, письменник і громадсько-політичний діяч Микола Костомаров, а в 1866—1871 рр. в ній навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. 

У 1857 р. через місто пролягали шосейні дороги Київ-Брест, а в 1873 р. — залізна дорога між цими містами. У 1906г. в місті з'явився перший музей, в 1912 р. увійшла в дію перша електростанція. 

Під час Першої світової війни Рівне протягом тривалого часу було прифронтовим містом. У 1916 р. перед наступом російських військ його відвідали імператор Микола II та генерал О. Брусилов. 

У період з 1917 по 1920 рр. місто по черзі перебувало під владою німецько-австрійських, польських та більшовицьких окупаційних військ. У квітні-травні 1919 р. у Рівне тимчасово засідав уряд Української Народної Республіки та були розміщені війська Директорії на чолі з С. Петлюрою. 

19 вересня 1920 р. Рівне захоплюють польські війська, і до вересня 1939 р. місто перебувало у складі Польської держави як повітовий центр Волинського воєводства. Всупереч репресіям з боку польських властей у місті тривало українське культурне життя, активно працювали громадські організації національно-патріотичного толку — «Просвіта» (до 1929 р.), «Пласт», Союз українок та інші, а також нелегальні організації ОУН і КПЗУ. 

У вересні 1939 р. згідно з пактом Молотова-Ріббентропа західно-українські землі відійшли до СРСР. В цей же рік Рівне стає обласним центром новоствореної Рівненської області у складі УРСР. 

У роки фашистської окупації місто стає своєрідною столицею окупованих українських земель. З вересня 1941 р. тут розташувався «Райхскоміссаріат України» та резиденція гауляйтера. В цей же час у місті відроджуються українські громадські та нелегальні організації, Рівне стає одним із центрів українського національно-визвольного руху. Паралельно існувало і кілька радянських підпільних організацій. 

У лютому 1944 р. місто було звільнено від фашистів. І відразу після цього почалися масові репресії проти учасників національно-визвольного руху, насамперед — проти воїнів УПА. Влада організувала масову міграцію в місто управлінських кадрів з інших районів України. 

У 1950 році було завершено відновлення зруйнованого війною господарства. Наступні десятиліття стали періодом інтенсивного росту і розвитку міста. Будувалися нові житлові квартали в центрі міста, з'явилися нові мікрорайони. Створювалися нові потужні підприємства, такі як гігант легкої індустрії України Рівненський льонокомбінат, хімічне підприємство «Азот» та ін., відкривалися нові установи освіти, науки, культури.

 

Під редакцією: Коваленін В.А.


Відеогалерея

Відео з Youtube, Facebook, Vimeo : 


Залиште свій відгук